Досить часто останнім часом стала з’являтися різноманітна інформація, статті та замітки, присвячені Web 2.0. Напевно і я спробую написати тут все те, що про це думаю. Не слід розглядати це як фундаментальна праця, це просто мої думки на цю тему.
Отже, Web, він же у новій термінології, Web 1.0, є мережею документів, тобто мережевою підсистемою, насамперед орієнтованої на швидкий доступ до необхідного документу. Саме так його планував Тім Бернерс-Лі. Ніхто не забирає у Web простоти і зручності, але перш за все — це просто збіговисько документів і документиков, пов’язаних між собою системою посилань, причому важливо відзначити, ніяк не систематизованих посилань. Тобто, я ставлю посилання, але ніхто не може поручитися за її авторитетність, актуальність і взагалі існування. Я ставлю посилання: «Самий крутий сайт на PHP», але вона веде на порно сайт, причому завтра цей сайт закривається, а посилання у Велике Нікуди, в Космос, залишається, поповнюючи ряди «битих посилань». Звичайно, кількість документів у Мережі вражає уяву, але їх якість, як правило, залишає бажати кращого. Ось зараз я сиджу і пишу чергову замітку, через деякий час я її опублікую, але якщо зараз, прямо зараз, мені закортить написати тут наступне:
«Магазин www.такой-то.ру — повний відстій, власники — козли, тому що завалюють спамом бідних користувачів, розраховуючи на лохів, які будуть кликати по посиланнях. Ніколи не користуйтеся цим магазином, тому що кидають. Бо якщо вони дійшли до кримінального спаму, і вас будуть тривіально кидати на доставку, оплату і т. п. А ось www.ozon.ru нікого не кидає, краще користуйтеся ним, принаймні, до спаму вони не опускаються.»
Так от, якщо я це напишу (а я це вже написав), то ви, можливо, перериваючи Мережу в пошуках інформації про Web 2.0, натрапите на цю запис у тому числі. Авторитетна ця запис? Вона дійсно розповідає про Web 2, тим більше, якщо більше тут нічого не буде, крім лайки або реклами магазину? Величезною кількістю таких документів і характеризується Мережу Web 1.0. До речі, цим і пояснюється життєва необхідність пошукових сервісів в Інтернеті, і їх зліт (візьміть хоча б Google). Але в цьому і криється головна проблема Web. Якщо кількість неавторитетних, безглуздих документів (сторінок) перевищить якесь порогове значення, то цінність Мережі як такої почне різко знижуватися. І Мережа розіб’ється на острівці: добре відомі постачальники документів (контенту! Насамперед контенту!) і весь інший непотріб. Саме це ми зараз і спостерігаємо в Інтернеті. Виходу немає, принаймні, немає можливості щось змінити без кардинальної переробки парадигми Мережі. Ось тут і з’являється Web 2.0.
Чіткого визначення Web 2.0 я не зустрічав. Але це і зрозуміло, концепція лише виробляється. Зазвичай наводять характерні особливості Web 2.0:
Мережа, орієнтована на послуги
Тобто не Мережа контенту (читай — документів), а Мережа послуг. Це можна пояснити на прикладі. Я хочу забронювати готель. Зараз моє взаємодія в Мережі можна описати так: «Звернення до готелю чи готелів. Дайте мені документ про вільних номерів та цінах. Прийміть документ з моєю заявкою. Надішліть мені документ з підтвердженням. Оплату гарантую». У Мережі Web 2.0: «Звернення до готелю чи готелів. Команди: вибрати всі дані про бажаних номерах. Сортувати по ціні. Забронювати номер. Здійснити оплату». Як в програмі! У звичайному додатку. Я не документами оперую, а викликами функцій — сервісів! Але взагалі-то, про це говорять вже давно: терміни DNA — Distributed Network Application, ASP — Application Service Provider (не плутати з Active Server Pages) відомі вже багато років. Та й сама технологія, яка є на мій погляд найбільш перспективною для вирішення цих завдань, так і називається — XML Web Services. І це не майбутнє — це вже сьогодення. Такі провайдери послуг є: перекладачі, довідкові матеріали, пошук та багато іншого, представлене у вигляді сервісів в Мережі.
Мережа екстравертів
За аналогією з психологією застосовуються терміни: інтроверт і екстраверт: тобто, людина, суб’єкт, спрямований на себе (нікому нічого не дам, я сам, я!) — інтроверт і людина спрямований на оточення, на суспільство (беріть все, мені не шкода, ми разом, ми!) — екстраверт. Більшість сучасних ресурсів — інтроверти: «Ми, може бути, скажімо вам курс долара, погоду або ціни товарів на складі. Але ви зайдіть до нас на сайт, поставте кнопку інформер або зателефонуйте по телефону». Мережа екстравертів, навпаки: «У нас є інформація про курс долара, погоду, товари на складі! Беріть, користуйтеся!». Такі ресурси теж трапляються, але не дуже часто. Ось це і є один з проявів Web 2.0. Але щоб це зробити, потрібен перелом у свідомості сайтовладельцев. «Як вони будуть БЕЗКОШТОВНО брати НАШУ інформацію? ТА ніколи!!!» А це зустрічається набагато частіше, ніж хотілося б. Тут і далі доречні цитати з Книги Еклезіяста, на мій погляд, однією з найбільш неоднозначних і глибоких книг Старого Завіту: «Бо людині, який добрий перед обличчям Його, Він дає мудрість і знання, і радість; а грішникові дає турботу збирати й громадити, щоб після віддати доброму перед обличчям Божим. І це марнота та ловлення вітру! (Екл. 1, 26)».
Мережа з різноманітними способами подання даних
Якщо в Web 1.0 — є один основний спосіб подання документа HTML, Web 2.0 ці рамки знімаються. HTML насамперед, мова розмітки документів, причому нескладних. Семантично уявити, наприклад, прайс-лист в HTML не можна! Тегів, понять, таких як ціна, кількість, знижка, в HTML просто немає. Ваші прайс-листи — це просто опис в HTML, як намалювати рядки тексту на екрані — не більше того! Тому в Web 1.0 і потрібен інтерпретатор — прокладка між монітором і стільцем, яка буде ці рядки інтерпретувати в дії «брати або не брати», «враховувати або пропустити» і т. д. Коротше, потрібна Людина. Причому для виконання рутинної роботи. У Web 2.0 вводиться описовий характер наданої інформації, її семантична розмітка, причому, довільна семантична розмітка. Тобто виникає необхідність використання мови розмітки, з одного боку суворого, що не допускає різночитань, а з іншого боку, довільно розширюваного XML, ХHTML і т. д. Але не для підміни звичного HTML, а саме для розмітки даних. Тобто, не просто теги
закрити треба, правильно прописати заголовок, розгорнути пальці віялом і гордо сказати: «Ми пишемо тільки на ХHTML!» А саме виділяти, розмічати дані. Розширювати мову, використовувати свої схеми і так далі. З іншого боку, на мій погляд, Web 2.0 не обмежується розміткою HTML, але і активно застосовує інші формати представлення інформації, як то: RSS, RDF, хForms і т. д. Саме в різноманітті способів подання і доставки інформації і проявляється краса Web 2.0.
Мережа, орієнтована на різні клієнти
На відміну від Web 1.0, де на чільне місце ставиться браузер, за загальним рахунком, досить тупе клієнтське додаток, призначений, насамперед, для візуалізації контенту, Web 2.0 повинен бути орієнтований на використання найрізноманітніших клієнтів. І не тільки в тому, що стосується власне створення та опис інтерфейсу користувача, але і включаючи обробку даних на стороні користувача. Якщо переклад тексту потрібно користувачеві в текстовому редакторі, то сам текстовий редактор повинен виступати клієнтом онлайн служби перекладу. Те, що Microsoft влучно назвав Smart Clients. Або навпаки, якщо мені на стільниковому телефоні потрібно подивитися мій рахунок, я не повинен чекати, поки стільниковий оператор розродиться WAP версією свого ресурсу з потрібними мені послугами. В даному випадку сам стільниковий телефон повинен виступити клієнтом для сервісу мого оператора. Складно так зробити? Так, складно… Але можна! Вже зараз!
Мережа із зворотними зв’язками
За загальним рахунком Web 1.0 — це публіцистика. Я, як автор, опублікував матеріал (створив сторінку) і все! Чекаю клієнтів! Але клієнт, як прочитав газету, може пройти повз (викинути) або прореагувати — зателефонувати, замовити, написати мені. Це вкрай слабка і примітивна зворотний зв’язок. З іншого боку, проекти побудовані за принципами блогів, вікі, демонструють свою перевагу саме завдяки наявності яскраво виражених зворотних зв’язків зі споживачами інформації. В Web 2.0, як мені здається, кількість і якість (глибина) таких зв’язків буде збільшуватися все більше і більше, що зробить саму Мережу більш динамічним і більш актуальним джерелом інформації.
Звичайно ж, багато чого з того, що я навів вже відомо і зараз, і не треба думати, що повинні з’явитися якісь нові б супертехнології, які змінять Web. Немає. «Що було, те й буде; і що робилося, те й буде робитися, і немає нічого нового під Сонцем. Буває щось, про що кажуть: дивися, ось це-нове; але це вже було у віках, які були перед нас (Екл. 1, 9-10)». Найголовніше в Web 2.0 — це перелом у свідомості, у підходах до самої Мережі.
Звичайно, зараз писати про Web 2.0 дуже модно. Ось, будь ласка, статті Тіма о’рейлі в Компьютерре:
* http://www.computerra.ru/think/234100/
* http://www.computerra.ru/think/234344/
Але мені, чесно кажучи, вони не дуже сподобалися. То переклад такий (я не читав оригінал), то манера викладу… Таке враження, що взяли і змішали в одну купу модні слівця типу Web-додаток, RSS, Gmail, Google, AJAX і т. п.
Звичайно ж, перелом у свідомості просто так не настане, а рівно і ера Web 2.0. Потрібно явно і цілеспрямовано до цього йти. Може бути, це і визначає необхідність вже зараз починати цей перехід? Ми, принаймні, його почали.
