На щастя, минули ті часи, коли інтернет-магазини були абсолютно неймовірною екзотикою. Зараз, варто лише набрати в рядку пошуку найменування якого-небудь товару, тут же отримуєш кілька десятків посилань на сайти, де цей товар можна замовити з доставкою додому. Втім, із запропонованих посилань справжніми інтернет-магазинами насправді всього один або два, тому що решта — це так звані інтернет-вітрини нормальних офлайнових магазинів. Адже чистих інтернет-магазинів в Рунеті зараз дуже мало, можна сказати — одиниці. Інтернет-магазин — це фірма, яка продає товари тільки через Інтернет. У неї немає фізично існуючого магазину, куди б можна було прийти, повертати товар в руках і купити його. А інтернет-вітрина — це коли у звичайного магазину (чи мережі магазинів) є свій сайт в Інтернеті, на якому представлений асортимент товарів, і де можна замовити товар з доставкою додому.

Але нас, покупців, всі ці тонкощі як-то мало хвилюють. Є біля магазину інтернет-вітрина, де можна замовити доставку товару додому з оплатою при отриманні — і слава богу. Нам як-то без різниці, що стоїть за цією вітриною реальний магазин чи ні. Лише б прийняли замовлення і доставили, причому по можливості, в цей день або на наступний, а не через тиждень-іншу.

Так от про тонкощі роботи з інтернет-магазинами і вітринами ми сьогодні і поговоримо. Тому що я, в силу свого робочого графіка, дуже часто замовляю різні товари з доставкою через Інтернет, і вже зібрав непогану статистику. Причому через Інтернет я замовляю все що завгодно: продукти, CD, картриджі, відеокасети, книги, автомобільні шини, тренажери, фотоапарати, комп’ютери, телевізори і холодильники (правда, брехати не буду, холодильників замовив всього один, — кіт Бублик вимагав собі окремий холодильник, але був посланий).

В процесі активного спілкування з усіма цими інтернет-вітринами та інтернет-магазинами (для простоти я їх всіх буду називати інтернет-магазинами) з’ясувалося наявність декількох проблем або, так би мовити, тонких місць. Перша проблема — комплектація великого замовлення. Це як раз чиста специфіка інтернет-магазину, тому що в звичайному магазині ти добре бачиш, що саме здобуваєш, тому з комплектністю проблем немає. В інтернет-магазині, коли замовляєш кілька різних найменувань, можливі всякі різні неузгодження. Бо нерідко буває, що серед привезених найменувань не всі — саме ті, що ти замовляв. Особливо часто це трапляється з продуктовими замовленнями. Ті, хто їх комплектують, чомусь вважають, що можуть з повним правом за тебе вирішувати, що саме тобі потрібно в той чи інший момент. Я стикався з дуже кумедними ситуаціями, коли, наприклад, замість рису привозили перловку, замість лососевих консервів — сайру, замість грейпфрутового соку — апельсиновий, і замість чорної ікри — червону. Причому на обурені дзвінки у відділ комплектації мені обуреним тоном пояснювали, що перловка — це практично рис, апельсиновий сік солодше грейпфрутового, а червона ікра значно дешевше чорної, так що не зрозуміло, що це я тут виступаю. На питання, з якого бодуна вони раптом вирішують за мене, що саме мені потрібно, чіткої відповіді я не отримав жодного разу. Зате завоював надійну славу склочника і скандаліста (подумаєш, перловку замість рису прислали, — інший би спасибі сказав), який не може приготувати плов з перловки і відправити у Штати червону ікру (яка там на фіг нікому не потрібна) замість чорної (від якої там всі з розуму сходять). Після цього я перестав замовляти продукти в інтернет-магазинах. У даному випадку все-таки простіше відірвати себе від крісла і придбати продукти в найближчому супермаркеті — принаймні, маєш гарантію в тому, що отримаєш те, що потрібно.

З усіма іншими товарами, звичайно, простіше. Тут варіації зустрічаються рідко, і тобі не привезуть касету з «Матрицею» замість, наприклад, «Покровських воріт», мотивуючи це тим, що «Матриця», мовляв, крутіше. Так і холодильник притягнуть саме тієї моделі, що ти замовляв, бо магазину точно не посміхається тягнути цю бандуру назад.

Друга проблема інтернет-магазинів — це швидкість реакції і швидкість доставки. Зазвичай, звичайно, на замовлення реагують в той же день (хоча б повідомлення від робота надсилають, що замовлення прийнято до виконання). Але я кілька разів стикався з випадками, коли реакція на замовлення надходила… через місяць. Це було дуже кумедно, особливо тому що йшлося про речі, які звичайно потрібні досить швидко. Я згоден чекати місяць якусь рідкісну книгу, особливо якщо мене попередили про можливий строк очікування, але коли я замовляю картриджі для принтера в розрахунку на те, що доставлять в один день, а мені передзвонюють тижнів через два і запитують, коли їх можна доставити, — це, крім як приколом не назвеш.

Ще цікавіше було з замовленням шин через Інтернет. Коли зима явно закінчилася, я вирішив придбати комплект літньої гуми. Зайшов на один досить відомий і рекламований сайт, замовив комплект. Через день глухого мовчання плюнув, поїхав в магазин і придбав комплект. Думав, що вони там просто втратили моє замовлення. Нічого подібного! Подзвонили через місяць і сказали, що потрібних шин зараз немає, але десь через пару тижнів будуть. Я сказав, щоб подзвонили через два роки, коли я ці шини сношу. Але щоб не забули і обов’язково зателефонували…

Втім, це тонке місце — реакція на замовлення — перевіряється досить швидко: якщо з магазину при замовленні немає реакції протягом одного дня, про цьому магазині можна забути назавжди. Тому що перевірені магазини завжди реагували відразу. І вже в будь-якому випадку попереджали, якщо доведеться почекати, — точніше, цікавилися, чи буду я чекати чи ні.

Ну і третє тонке місце — це служби доставки. О, це окрема пісня! Тут все залежить від підходу самої контори і безпосередньо від служби. Тому що є контори, які доставляють товар самотужки (особливо якщо мова йде про досить дорогої техніки — ноутбуків, цифрових фотоапаратах і так далі), є контори, які користуються послугами серйозних і перевірених кур’єрських служб, де ведеться чітка робота з персоналом, а є контори, які користуються послугами відвертою дешевки, де працює всяка шелупонь, яка робить, що хоче. Однак, що цікаво, навіть цих приголомшливих людей можна привести до тями, але на це доводиться витрачати певний час. Але виглядає це дуже і дуже забавно.

Ось приклади. Є одна контора (не буду приводити її назва), через яку я іноді отримую всяку мелочевку. Сама контора нормальна, але кур’єрська служба, з якою вони працюють, — це щось з чимось! Причому кожен раз, коли вони мені щось повинні доставити, я передчуваю райську насолоду. Тому що кожен раз курьерши даної служби виробляють приголомшливі речі. Я спеціально їх відразу не обламываю, щоб насолодитися повним спектром неймовірною суміші нахабства і повного охамения, характерного для працівників цієї служби доставки.

Приклад перший. Отримую дзвінок на мобільний, при цьому перебуваю не в Москві. Кур’єрша безапеляційним тоном заявляє, що завтра мені доставить диски, і щоб я при цьому був удома. Пояснюю, що я взагалі не в Москві, так що нехай доставляє через тиждень. Кур’єрша абсолютно хамським тоном заявляє, що я тоді, раз вже маю нахабство не в Москві, після повернення сам до неї поїду за дисками. Я посилаю її у відповідне місце і кладу трубку.

Повертаюся до Москви. Дзвонить та ж кур’єрша:

— Ну що, ви до мене під’їдете за дисками?
— Ні, це ви до мене під’їдете з дисками, — відповідаю я.
— Куди?
— В Ясенів.
— КУДИ?
— В Ясенів. Є такий район у місті Москві. Знаєте Москви? Велике місто, між іншим.
— У скільки?
— Після 17.
— Та ви що?!! Після 17 в цей район вже не пробратися ніякими шляхами! Там автобуси не ходять в цей час.
(Я починаю злегка фигеть, але одночасно бавитися…)
— А в який час там ходять автобуси?
— Вдень. Давайте я привезу сьогодні вдень.
— Давайте. Тільки мене не буде. Тому після 17.
— А як я туди до вас доїду?
— На автобусі.
— Давайте я поїду на маршрутці, а ви мені її оплатіть.
— Ні, дякую. Поїдете на автобусі. Вони ходять.
Ну, начебто, домовилися. Я приїжджаю додому, чекаю. В 22 години лунає дзвінок курьерши:
— Ви ще чекаєте?
— Чекаю.
— Марно! Я сьогодні не приїду.
— А коли?
— Завтра вранці.
— Вранці я не можу. Давайте завтра після 17.
— Так, до вас після 17 не дістатися, — починається стара пісня.
— Тоді можете взагалі не приїжджати, а я зараз подзвоню в контору і дізнаюся, що у них там за кур’єри такі ідіотські.
— Ну, добре, можна я до 18 приїду?
— Можна.
На наступний день чекаю з 17 до 23. Ніхто не приїжджає і не дзвонить. Наступного дня вранці в 8 ранку дзвінок:
— Ну, чого ж ви вчора не були вдома?
— Я був удома.
— Я приїжджала до 20, все ноги стерла, дзвонила в домофон, мені ніхто не відкрив.
— Я не знаю, куди ви дзвонили. Я був удома з 17 годин.
— Та як сказали, туди і дзвонила (називає адресу). Такий довгий білий дім.
— У мене короткий і сірий.
— Нічого не знаю, я прямо за адресою шукала і дзвонила. Запарили ви вже мене. Третій день не можу доставити посилку.
(У мене істерика починається.)
— Коротше, давайте я її на наступному тижні привезу вранці. Ви в який день зранку будете?
(Тут у мене терпіння все-таки закінчується.)

— Та ні, на наступному тижні не треба. Або ви посилку привозите рівне протягом години, або забудьте про неї назавжди. Я подзвоню в контору і відміню замовлення, розповівши всю цю епопею.

Посилка доставляється рівно через 40 хвилин. Кур’єр — тітка вельми середніх років, — ще має нахабство вимагати сплатити їй маршрутку. Тут я не витримую, і в мене починається справжня істерика від сміху. Пропоную оплатити маршрутку з умовою, що я її сфотографую. Щоб повісити портрет цього феномену природи на стінку. Фотографування чому вона лякається — хоча я відразу попередив, що роздягатися не доведеться — і тікає.

З другої курьершей з тієї ж контори було ще простіше. Замовив диски. Дзвонять в понеділок:

— Я з приводу замовлення.
— Привозите.
— Коли?
— Сьогодні з 16…
— Ні.
— Завтра від 10 до 14…
— Ні.
— Що значить нема?
— Не можу.
— А коли можете?
— Можу наступного тижня.
— Тоді краще через рік.
— В якому сенсі?
— У прямому. Мені потрібні диски не пізніше ніж завтра. Я не збираюся чекати тиждень.
Мовчання. Тітка думає. Нарешті реагує:
— А ви можете під’їхати до метро, яке я назву?
— Ні.
— Чому?
— Тому що я замовляв доставку на будинок.
— Ви дуже далеко живете.
— Я не збираюся переїжджати тільки тому, що вам не подобається моє розташування.
— А чому ви не можете сьогодні до 16?
— Тому що я їду.
— Давайте ви в процесі поїздки під’їдете до якогось метро?
— Ні, не давайте. Я їду на машині, а, крім того, у мене нечіткий графік пересування.
— Тоді заберіть посилку в конторі.
— А навіщо я замовляв доставку додому?
— Не знаю, ви ж замовляли.
— Коротше, ви будете доставляти замовлення чи ні?
— Наступного тижня.

Я кидаю трубку, передзвонюю в контору і докладно розповідаю менеджеру все, що думаю про їх службу доставки. Рівно через годину на порозі з’являється ця кур’єрша з спотвореним від вставленого пістона особою. Мовчки вручає посилку. Я у неї вимагаю чек і накладну. У курьерши від цього починається серцевий напад, тому що вона всю цю макулатуру з собою не брала, бо не думала, що рівень моєї наглості тягнеться до подібних вимог. І щоб вона в мене тут на порозі не скінчилася від злості, доводиться відмовитися від чека і накладної.

І це тільки невеликий зріз спілкування з даною кур’єрською службою. Утім, наголошую, що такі унікальні дами є тільки там. І я не буду називати контору, щоб не видавати рибні місця, тому що мені спілкування з цими вкрай знахабнілими тітками доставляє живу насолоду. Правда, ходять чутки, що і в інших конторах трапляються подібні цікаві екземпляри, але особисто я таких більше ніде не зустрічав. Треба віддати належне, в більшості магазинів кур’єрські служби працюють цілком чітко, швидко, ввічливо і ніяких проблем не створюють. Спілкуватися з ними — просто задоволення. А ці унікуми… На щастя, вони трапляються рідко. Інакше в інтернет-магазинах нічого взагалі не можна було б замовляти, а це зовсім не так. Якщо вміти розпізнавати тонкі місця, то можна замовляти майже все.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here